Минулого року помер 21 турист, який вирушив до Мустангу та Манангу за Гімалаї для трекінгу та паломництва. Серед них 11 індійців, 6 непальців, 2 малайзійці, 1 громадянин України та 1 громадянин Великої Британії, які померли від гірської хвороби під час своєї подорожі. Більшість випадків гірської хвороби сталася в районі Муктінатх у Мустанзі.
За даними районного відділення поліції Мустанг, у 2078/79 фінансовому році від гірської хвороби померло шестеро людей, а у 2079/80 фінансовому році – 12 людей.
За словами інспектора поліції Бішала Адхікарі з районного управління поліції Мустанга, за останній фінансовий рік через гірську хворобу загинуло 14 людей. Більшість загиблих були індійськими паломниками, які відвідували відомий релігійний об'єкт Муктінатх.
Інспектор поліції Адхікарі повідомив, що 10 із 14 смертей були індійцями, 3 – непальцями та один – українцем. «Кількість смертей від гірської хвороби в Мустанзі, здається, зростає з кожним роком», – сказав він, додавши: «Нещодавно в Муктінатсі було створено відділення невідкладної допомоги для надання первинної медичної допомоги та порятунку туристам, які постраждали від гірської хвороби».
Туристичний гід Дібас Гурунг пояснив, що індійські туристи часто відчувають гірську хворобу, коли добираються до Муктінатха на транспорті одразу. «Під час подорожі гірськими районами важливо робити перерви та поступово підніматися на більші висоти. Різкі переходи з низьких на великі висоти можуть призвести до гірської хвороби», – сказав він. «Ця проблема поширена серед туристів, які відвідують Муктінатх у Мустанзі та озеро Тілічо в Манангі».
Гурунг також зазначив, що непальські туристи з долини Катманду та регіонів Тераї, які подорожують до озера Тілічо, часто страждають від гірської хвороби. «Ті, хто ходить пішки та робить перерви по дорозі, мають менший ризик гірської хвороби, але ті, хто швидко піднімається на автомобілі чи мотоциклі, стикаються з більшими труднощами», – додав він.
Муктінатх – висота 3710 м над рівнем моря, а озеро Тілічо знаходиться на висоті 4,919 метрів. За словами Гурунга, найкращий спосіб уникнути гірської хвороби – це адаптуватися до місцевого середовища та робити перерви під час подорожі. Він порадив мандрівникам не підніматися на висоту більше 500 метрів за один день.
Гурунг наголосив, що у походи слід вирушати, маючи гарне фізичне та психічне здоров'я та фізичну форму. Він також порадив уникати самотніх походів, особливо якщо пункт призначення новий або далекий.
«Похід з гідом значно полегшує подорож», – сказав він, додавши: «Якщо урядова політика, яка вимагає наявності гідів для походів, буде ефективно впроваджена, це може зменшити ризики».
За його словами, для трекінгу в Гімалаях Непалу потрібно підніматися на висоту майже 6,000 метрів.
Гурунг наголосив, що мандрівники повинні мати при собі необхідні ліки та засоби першої допомоги. Оскільки у деяких людей симптоми гірської хвороби починають проявлятися приблизно на висоті 3,000 метрів, він порадив робити перерви та не долати занадто велику відстань за один день.
Доктор Равіранджан Прадхан, головний лікар лікарні Дхаулагірі, пояснив, що гірська хвороба може призвести до зниження рівня кисню в організмі, що може бути смертельним. «Гірська хвороба спричиняє нестачу кисню в організмі, що призводить до накопичення рідини в мозку та легенях, що може призвести до смерті», – сказав він. Якщо з’являться симптоми, слід негайно припинити похід та спуститися на нижчу висоту, щоб уникнути гірської хвороби».
Доктор Прадхан також пояснив, що симптоми гірської хвороби включають важку голову, нудоту та блювоту. «Деякі ліки можуть допомогти запобігти гірській хворобі, але навіть за легких симптомів вкрай важливо спускатися. Якщо не дотримуватися обережності, стан може стати важким, а якщо своєчасно не надати допомогу та лікування, це може призвести до летального результату», – попередив він.
Він також зазначив, що іноземні туристи, включаючи індійців, часто страждають від смертельної гірської хвороби, коли раптово піднімаються у високогірні райони Гімалаїв, такі як Муктінатх, без належної акліматизації. «Бажано відпочити в Джомсомі протягом дня, перш ніж вирушати до Муктінатха», – запропонував він. «Особливу увагу слід приділяти здоров’ю під час подорожей у високогірних районах».
Тривожне зростання смертей від гірської хвороби
Доктор Равін Каделія, керівник проекту охорони природи Аннапурни (ACAP), зазначив, що туристів, які постраждали від гірської хвороби, було врятовано гелікоптером. Він зазначив, що офіс проекту почав вести облік випадків гірської хвороби з минулого року.
«Вирушаючи у далекі походи, не слід вирушати самотужки; важливо подорожувати групою або з гідом», – порадив доктор Каделія. «Бажано здійснювати похід через туристичне агентство». Він також повідомив, що під час походів у заповідній зоні Аннапурни за останній фінансовий рік троє іноземних туристів загинули внаслідок падінь.
Він повідомив, що в Каскі загинув шведський турист, німецький турист загинув у цьому районі, а також американський турист загинув у Манангу. Щодо громадянина Швеції, який зник безвісти під час походу Марді Гімал, він зазначив, що людські останки були знайдені в липні, через сім місяців після інциденту.
Іноземні туристи гинули не лише через гірську хворобу, а й внаслідок інших інцидентів. У жовтні 69-річний громадянин США Чарльз Кіт Девіс загинув після падіння зі скелі в Хотро, розташованому в сільській громаді Насонг-3 міста Мананг, вздовж дороги Думре-Бесісахар-Чаме. Аналогічно, минулого року громадянина Великої Британії Теренса Брейді знайшли мертвим уві сні в гостьовому будинку та ресторані Jambala в Меті, розташованому в сільській громаді Нарпа Бхумі-2, як повідомляє... КОВПАЧОК (Проект заповідної зони Аннапурни).
В іншому інциденті 35-річний індійський турист Мохамад Різім помер від гірської хвороби в Тоданді в сільській громаді Нгісянг-9, розташованій вздовж пішохідного маршруту Мананг-Кхангсар-Тілічо. Крім того, 35-річний Харі Адхікарі з Пхулкарки в сільській громаді Ганга Джамуна-5, Дхадінг, також помер від гірської хвороби в Нгісянг-6, Мананг. Згідно з даними ACAP, Рам Дангі з міста Горахі-9, Данг, помер дорогою до базового табору Тілічо.
Начальник Управління з охорони природи ACAP у Манангу, Дхаб Бахадур Бхуджель, зазначив, що як туристи, так і гіди загинули через недбалість щодо екологічних та погодних ризиків у Манангу. Він заявив: «Враховуючи складний рельєф Манангу, походи без гіда є ризикованими. Важливо планувати поїздку до Манангу з урахуванням погодних умов».
Він пояснив, що більшість туристів потрапляють до Манангу через озеро Тілічо та перетинають перевал Торонг-Ла, перш ніж вирушити до Муктінатха в Мустанзі. Він наголосив, що перетин озера Тілічо, розташованого майже на 5,000 метрів, та перевалу Торонг-Ла, що на висоті 5,416 метрів, є складним завданням для всіх.
Вінод Гурунг, президент Асоціації туристичних підприємців Манангу, зазначив, що деяким туристам потрібна допомога, враховуючи погодні умови Гімалайського регіону. Він наголосив, що туристи та пов'язані з ними організації повинні бути обізнані про проблеми зі здоров'ям під час подорожей з районів низького тиску на висотні райони.
«Звертаючи увагу на погоду та поступово акліматизуючи до місцевого середовища, можна мінімізувати ризик гірської хвороби», – сказав президент Гурунг.
Заповідна зона Аннапурни займає площу 7,600 квадратних кілометрів і включає 89 районів у 16 місцевих одиницях у Каскі, Ламджунг, Мананг, М'ягді та Мустанг. Завдяки своїй природній красі, біорізноманіттю, гімалайському способу життя, цивілізації та культурі, ця місцевість є популярним місцем як для місцевих, так і для іноземних туристів.
За минулий фінансовий рік країну відвідали 222 180 іноземних туристів. Область АннапурнаСеред них 117 845 були з азійських країн, а 104 256 – з інших країн.
За даними офісу проекту, найбільше туристів відвідало регіон у Чайтрі (березень-квітень) – 35 265 відвідувачів, тоді як найменше – у Шравані (липень-серпень) – лише 5 401 відвідувач.
Керівник проєкту доктор Каделія зазначив, що за останній фінансовий рік цей район відвідало приблизно на 50 000 туристів більше порівняно з попереднім роком, 2079/80.
Того року регіон Аннапурни відвідали 172 510 туристів, зокрема 89 777 з країн Південної Азії та 82 733 з інших країн.